Гендерна дискримінація у політиці наближає Україну до арабських країн / Життя міста
11.06.2008 Найпростіший зразок дискримінації за ознакою статі можна побачити, відкривши газету на розділі оголошень про вакансії: 60 відсотків пропозицій роботи розраховано на чоловіків, решту - на обидві статі. Сама вказівка на стать у оголошенні про роботу уже є дискримінацією за статевою ознакою. Дискримінація зберігається і в оплаті праці: за однакову роботу жінки можуть отримувати на 30% менше, ніж чоловіки. Офіційної статистики щодо гендерного насильства немає - та, за неофіційною, 30-40% всіх звернень до правоохоронців пов’язані із насильством у родині. Про ці та інші факти порушення прав жінок – і можливості подолання гендерної дискримінації на засіданні Черкаського прес-клубу реформ повідомив консультант проекту ЄС «Кампанія щодо просування політики гендерної рівності в Україні», експерт Міжнародного Центру перспективних досліджень Максим Борода.
За словами Максима Бороди, про відсутність гендерного балансу в політичному житті, що є наслідком прихованої дискримінації жінок, свідчить і той факт, що серед 450 депутатів ВРУ 6 скликання лише 34 жінки. Цікава тенденція: чим нижчою за рівнем є рада, тим більш гендерно збалансованою вона є. У ВРУ – 7,6% депутатів-жінок, у обласних радах ( в середньому по Україні) – 11%, у міських радах обласних центрів – до 15%, у місцевих, селищних радах (де найменші можливості впливу на розподіл ресурсів, але найбільші обсяги повсякденної роботи) – не менше третини голосів усього депутатського корпусу.
– За рівнем представництва жінок у парламенті Україна відстає не тільки від середньоєвропейського рівня – 23%, а й від середньосвітового – 14% і впритул наближається до рівня арабських країн, – констатував Максим Борода. – За висновками міжпарламентської спілки, Україна належить до країн з безумовним домінуванням чоловіків, що викликає аналогію із арабськими країнами.
Збалансоване представництво, на думку Максима Бороди, забезпечує збалансованість суспільно значимих рішень: оскільки чоловіки і жінки мають різні психофізичні особливості, вони можуть оцінювати одну і ту ж проблему з різних точок зору. Для того, щоб орган влади міг приймати виважені рішення, потрібно, щоб жінки були представлені у парламенті якщо не порівну із чоловіками, то хоча б збалансовано.
Забезпечити це можна гендерним квотуванням – або місць у парламенті (наразі цей спосіб зберігся лише у кількох азійських та африканських країнах, де жінки не мають інакшої можливості потрапити до парламенту), або списків кандидатів, або запровадженням добровільних партійних квот. Найбільш оптимальний – законодавчо має бути закріплений обов’язок партій встановити певну квоту участі жінок у їх передвиборчих списків, ця квота (її кожна партія визначає самостійно) закріплюється у статуті – і партія має її дотримуватися під час складання передвиборчих списків. Такий підхід не обмежує політичної свободи партій, що зможуть не на словах, а на ділі засвідчити свою відданість ідеалам демократії і європейським цінностям. Саме метод добровільних партійних квот і є найбільш поширеним у європейських країнах.
– Є певні обставини, що обмежують доступ жінок до влади як у політиці, так і в бізнесі, – зазначив Максим Борода. – Жінки виконують репродуктивну функцію, на них традиційно покладено більшість повсякденної домашньої роботи. І, якщо чоловік і жінка отримали однакову освіту, одночасно закінчили вуз, водночас розпочали кар’єру, працювали із однаковими знаннями та здібностями, отримуючи однакову зарплату, потім жінка йде у декретну відпустку – і за цей час не лише не просувається по кар’єрних сходах – вона втрачає навіть ті знання, з яких вона починала працювати. Чоловік же в цей час професійно зростає, робить кар’єру, і з часом відбувається так, що чоловікові легше взяти кредит у банку, легше розпочати власну справу – тож і виходить, що чоловіки розпоряджаються більшою частиною фінансових ресурсів, що є необхідною умовою участі у політичному житті.
Існують також суспільні стереотипи – що лише чоловіки мають прерогативу на участь у громадсько-політичному житті, для зміни цих стереотипів потрібен час – і певний поштовх від держави, що міг би вплинути на зміну цих суспільних уявлень.
Максим Борода зробив висновок, що жінки на шляху до вищих ешелонів влади прийняли на себе чоловічу роль – їх поведінка є маскулінною, щоб не сказати - брутальною: жінки, що досягли вершин, можуть поводитися навіть жорсткіше за чоловіків. Зазвичай, у європейських парламентах жінки тяжіють до вирішення соціальних проблем, опіки дитинства, тощо. В українській же політиці досить важко відслідкувати таку залежність. Поодинокі жінки української політики наразі не виконують суто жіночі ролі і не забезпечують збалансованості владних рішень.
Можлива причина – в тому, що обставини вимагали від них поводитися жорсткіше, аби «пробитися» крізь чоловічі ряди українського політикуму. Такої проблеми не було б, аби жінки не відчували тиску суспільних стереотипів і могли потрапити до політики вільно: чоловіки залишалися б чоловіками, а жінки –жінками.
Максим Борода представив два законопроекти, створені у рамках проекту «Сприяння законодавчому забезпеченню гендерної рівності в Україні» (що фінансується Європейською комісією та метою якого є посилення рівноправної участі жінок у політичних процесах та ухваленні рішень). Їх було розроблено на основі дослідження механізмів захисту від дискримінації за ознакою статі та забезпечення збалансованого представництва чоловіків і жінок у виборних органах влади, та ряду консультацій із експертами, громадськістю, представниками влади.
– Однією з головних причин, що сприяють поширенню гендерної дискримінації, є те, що дискримінація у всіх її проявах в Україні практично не карається, – констатував Максим Борода. – Відповідальність за дискримінацію за ознакою статі в українському законодавстві відсутня. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» лише зазначає, що особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом. Цей закон є декларативним – за ним ви не зможете захистити свої права, якщо вас дискриміновано як жінку або як чоловіка: у законі не прописано форми дискримінації, не встановлено механізмів оскарження дискримінаційних дій, не визначено відповідальності.
Відтак, в рамках проекту «Сприяння законодавчому забезпеченню гендерної рівності в Україні», підготовано проекти Законів України «Про недопущення дискримінації за ознакою статі» та «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України» (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків).
Законопроект «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України» (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків) має на меті сприяти збалансуванню представництва жінок і чоловіків у Верховній Раді України та місцевих радах.
Законопроект «Про недопущення дискримінації за ознакою статі» планує спростити жертвам дискримінації за ознакою статі доступ до правосуддя. Він пропонує запровадити відповідальність – у вигляді компенсації жертвам дискримінації, у вигляді припису відповідного органу, за яким вас мають поновити на роботі або прийняти на роботу, якщо причиною відмови стала саме ваша стать. Законопроект пропонує також запровадження процедури перенесення тягаря доведення – за рішенням суду, організація чи особа, що підозрюється у вчиненні дискримінаційних дій, повинна буде доводити, що вона їх не вчиняла.
Саме такий механізм і застосовується у більшості розвинених країн. Оскільки факт дискримінації дуже важко довести у суді (докази дискримінаційних дій, зазвичай, знаходяться в руках тих, хто їх вчиняє), інше нововведення стосується розширення переліку допустимих доказів – запровадити «процедури провокацій», подібно тому, як проводиться контроль за продажем алкоголю і тютюну неповнолітнім.
* * *
Всю інформацію про це засідання ви можете знайти на сайті Черкаського прес-клубу реформ: http://cherkasy.cure.org.ua
